October 12, 2015

Мета: Викликати почуття гордості за свою державу, героїзму, відваги, любові до своєї Батьківщини, прагнення до захисту своєї рідної землі.
Присутні на заході:гості, вчителі,журі,команди.
Вступне слово вчителя:
Шановні гості і всі присутні у цьому залі. Дозвольте привітати вас із традиційним, немеркнучим святом – Днем захисника України. Військові традиції не вмирають, доки існує сам народ, доки розвиваються його збройні сили.
І тому, 14 жовтня – День захисника України, -  це данина любові та поваги до захисника Батьківщини. Сьогоднішнє свято для всіх людей військової справи, доблесті і честі . Прослухайте історію цього свята, а потім наші команди (вже підготовлені ) змагатимуться.
Вед.
Президент України П.О.Порошенко з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості 14 жовтня 2014 року підписав Указ № 806/2014, яким в Україні встановлено свято — День захисника України, що відзначатиметься щорічно 14 жовтня. (Цим же актом було скасовано Указ Президента України від 23 лютого 1999 року №202, яким встановлювався День захисника Вітчизни).
Вед.
У Зверненні до народу 14 жовтня 2014 року Глава держави зазначив:
«Уже багато років поспіль 14 жовтня ми відзначаємо величне християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці. Упродовж століть воно набуло особливо важливого змісту, оскільки пов 'язане із боротьбою за свободу та порятунком від ворогів. Волелюбні козаки, які зі зброєю в руках боронили свою Вітчизну та віру, були переконані, що Свята Покрова охороняє їх, а Божу Матір вважали своєю заступницею. Тому у часи незалежності свято Покрови почало відзначатися ще і як День Українського козацтва.
Вед.
Поведу таку я річ:
Що ми знаємо про Січ
І про нашу Україну
Й нашу армію єдину.
Вед.   Знаю, друзі, - славна Січ,
Ворогам  ішла настріч,
Рідну землю захищала
І народ наш прославляла .
Наші хлопці –козаки 
Будуть гарні вояки.
Хай лиш трішки підростуть
Тоді й в армію підуть .
Вед.  Маленькі наші ноги,
Та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть підуть .
Маленькі наші руки
Та кріпнуть і ростуть .
На службу Україні
Всю працю віддадуть.
Вед.
14 жовтня є особливим днем для українців, він поєднав у собі три
значущих підстави вважати його святковим: релігійну, державну, ідеологічну. Цього дня українці відзначають День Покрови Пресвятої Богородиці - старовинне християнське свято, встановлене на честь явлення Пресвятої Богородиці в 910 році в Константинопольському Влахернському храмі (де зберігалася риза Пресвятої Діви Марії, її головний покров і частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті).
Вед.
Під час облоги Константинополя ворогами 910 року святий подвижник Андрій Юродивий побачив у небі над містом Матір Божу із сонмом святих. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста та опустила додолу омофор (покривало у вигляді широкого шарфа, котре звичайно жінки носили навколо шиї), прийнявши їх під свій захист. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.
Вед.
У «Літописі Руському» йдеться про те, що Великий князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері (XI століття).14 жовтня відзначається також День Українського козацтва. Це свято встановлено Указом Президента України від 07.08.1999 №966, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення.
Вед.
  Непереможну у бою
Ми славим армію свою
Бо всі на світі чесні люди:
І дорослі  і  малі
Хочуть миру скрізь і всюди,
Хочуть миру   на землі.
Вед.
З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Богородиця була заступницею козаків у походах, її зображення було вибите на хрестах, які вони носили. На Покрову козаки проводили загальновійськову Раду, де переобирали кошового отамана і старшину.

Вед.
Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували в 1659 р. на Чортомлицькій Січі. За час існування Січед збудовано 13 церков Покрови Богородиці. Козацьку традицію вшанування Богородиці перейняли захисники Української Народної Республіки.
У роки Другої світової війни, попри всю радянську атеїстичну пропаганду, багато українців - солдатів радянської армії перед боєм з нацистами зверталися до Господа та Діви Марії з молитвою про порятунок та перемогу.
Привітання команд.
Ведучий: Прошу представити команди. Команда номер один.
Учасники: «Сміливі»
Ведучий: Ваш девіз?
Учасники: «Козачата – хлопці браві і сміливі, й дуже жваві.»
Ведучий: Команда номер два.
Учасники: «Мужні»
Ведучий: Ваш девіз?
Учасники: «Виростаєм дужими, спритними і мужніми.»
Ведучий: Прошу команди привітати одна одну!
Учасники першої команди: Команді «Сміливі», привіт!
Учасники другої команди: Команді «Мужні», привіт!
(Журі оцінює девіз, привітання, артистизм команд за п’ятибальною системою).
Конкурси. (Кожен конкурс оцінюється 5 балами)
(Під час проведення конкурсів звучить музика).
Ведучий: Кожен знає, що ранок солдата починається з пробудження та одягання. Солдатам в армії треба одягтися дуже швидко, щоб не порушити дисципліну. І зараз ми побачимо, як наші хлопчики вміють швидко вдягатися.

Конкурс №1 «Хто швидше одягнеться.»
(Виходять по одному гравцеві від команди. Виграє той, хто швидше і краще одягнеться за одну хвилину. Реквізит: брюки, піджак, черевики на шнурках).
Ведучий: Якщо людина слабосильна, не може впоратися з якоюсь справою, про неї кажуть: «Мало каші з’їла».
Про солдата цього не скажеш, тому, що каша – головна їхня їжа.
Конкурс №2 «Хто швидше з’їсть кашу».
(Виходять по одному учаснику від команд)
Ведучий: Після сніданку розпочинається стройова підготовка на спеціальному плацу. «Кроком руш! Ширше крок! Ліворуч! Праворуч! Кругом!» – чути голос сержанта.
Конкурс №3 «Стройова пісня»
Команда №1: ОЙ НА ГОРІ ТА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ (укр. нар. пісня)
Команда №2: ГЕЙ, ВИ, ХЛОПЦІ СІЧОВІЇ (укр. нар. пісня)
Конкурс №4 «Хто спритніший».
(Естафета: з м’ячем зажатим колінами добігти до вказаного предмета, повернутися назад і передати м’яч наступному гравцеві).
Конкурс №5 «Переправа з обручем».
(Естафета: по двоє в обручі біжать до вказаного предмета і повертаються, передаючи обруч наступним гравцям).
Конкурс №6 «Хто сильніший»
(Перетягування канату)
Конкурс №7 «Переправа через мінне поле».
(Естафета: біг по купинках).
Конкурс №8 «Збий кульку».
(Викликається по одному гравцеві від команди. Гравцям зав’язують очі, хто швидше зіб’є іграшковою шаблею підвішену кульку).
Ведучий: А зараз ще один конкурс під час якого буде перевірятися кмітливість наших солдат.

Конкурс №9«Збери защіпки»
(Викликається по одному учасникові від кожної команди. Учасникам зав’язуються очі. На двох асистентах закріплюють по десять защіпок.  Учасників підводять до асистентів яким за сигналом ведучого потрібно зняти з асистентів защіпки. Виграє той, хто зніме більше защіпок).
Ведучий: Заключним конкурсом ми зможемо виявити як майбутні захисники Вітчизни цікавляться літературою
Конкурс №10 «Склади прислів’я»
(Від кожної команди виходять по два гравці. Їм дають по одному конверту, в яких знаходяться картки на яких написані слова з відомих прислів’їв. Скласти прислів’я з «розсипанок». Виграє та команда, учасники якої правильно складуть прислів’я):
 1.Козацькому роду нема переводу.
 2.Де козак там і слава.
Танець від дівчат із групи підтримки.
Заключне слово журі.
Нагородження учасників та переможців.
Вчитель: Ось і закінчилася наша конкурсна програма. Молодці діти! Ви дуже старалися. Проявили свою витримку, сміливість, кмітливість. Ростіть здоровими, загартовуйте тіло і душу. Будьте готові до випробувань у житті. Любіть Україну, вивчайте її історію і примножуйте її славу.

October 06, 2015

Мета: формування у  школярів понять: дружба, взаємодопомога, виховання доброзичливого ставлення один до одного. 
Форма проведення: гра - тренінг. 
Очікувані результати: засвоєння інформації про День Миру;  формування понять: «дружба»; «доброта»;оволодіння навичками колективної роботи, взаємодопомоги у вирішенні проблем. 
Пристрої та матеріали: аркуші білого паперу, клейка стрічка, клей, олівці; 
маленькі зображення сонця, хмарок, квітів, посмішок, сердець, крапельок із білого паперу, лист ватману із зображенням забрудненого океану; картки з текстом; музичний центр.

                                                              Хід заняття :                                              

 Ведучий. Діти, сьогодні ми будемо обговорювати одну з найважливіших тем – тему миру і дружби. Перш ніж розпочати розмову, я попрошу кожного з вас доповнити незавершені речення. В кінці нашої зустрічі ми порівняємо, чи змінилася ваша думка на тему миру і дружби. Цілком ймовірно, що ви відкриєте для себе щось нове, поглянете на свої відносини з друзями з іншого боку, відкриєте в цих відносинах щось нове… 
(Учасникам зустрічі роздаються картки з початком речення) 
• Друг це той, хто... 
• Мир - це... 
• З другом я часто... 
• Приятель і друг не зовсім одне й те саме, бо... 
• З другом можна... 
• Я товаришую з… тому що... 

(Учасники заходу продовжують фрази. По закінченні роботи відкладають картки на край столу до кінця заходу). 
Ведучий. Чому люди святкують День Миру? 
Для більшості людей планети Земля мир – це повсякденна реальність. На наших вулицях безпечно, ви ходите до школи. Там, де уклад суспільства міцний, безцінний дар миру може ніхто особливо й не помічати. Та чи всі діти на Землі живуть добре і щасливо? Для багатьох людей у сучасному світі спокійне життя — це лише казкова мрія, багато дітей страждають, вони не мають сім'ї, але мають багато горя. Для них, насамперед, і існує день Миру. 
В 1982 році, в своїй резолюції Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день миру (International Day of Peace) як день глобального припинення вогню і відмови від насильства. С тих пір свято, яке відзначається 21 вересня, залучило мільйони людей, охопивши багато країн та регіонів. Цей день закликає людей не тільки замислитися про мир, а й зробити щось заради нього. 
Давайте разом подумаємо, чим ми можемо допомогти цим дітям. Яким би ви хотіли бачити світ, і що можна зробити, щоб світ став кращим? 
З чого почати? 
З чого взагалі все починається? 
Наприклад, у кожного з нас є руки. Що ми можемо зробити цими руками? 
(писати, навчатися у школі, допомагати вдома, грати на музичних інструментах, їсти, малювати, тощо) .
Ведучий. Ми можемо робити руками багато хорошого. Але чому трапляється, що люди починають робити своїми руками погане: беруть в руки зброю, створюють бомби? Тому, що в голову приходять погані думки. Все в світі залежить від того, про що ми думаємо, які у нас думки. Чому так відбувається? Може тому, що люди не уміють дружити? Вони не знають, що таке дружба та мир? Навіщо потрібна дружба? 
За допомогою вправи «Моя думка» , ви можете висловити свою точку зору на це питання. 

Тренінг «Моя думка» .
З протилежних сторін класу висять два плакати: 
«Дружба у класі не потрібна." 
«Дружба у класі потрібна.» 
(Учням пропонується визначити свою позицію і стати біля того плакату, який відповідає їхній точці зору з цього питання.) 
Мозковий штурм «Вислови свою думку».
«Дружба – це...». (Учасникам зустрічі пропонується відповісти на питання, що означає "дружба", навіщо вона потрібна людям? Усі відповіді записуються на плакаті. Ведучий резюмує і дає визначення поняттю «дружба», навіщо потрібна дружба людям?) 
ДРУЖБА - є одним із видів особистих відносин, індивідуально - вибіркова, вільна і заснована на взаємній симпатії. 
Друзі допомагають один одному самовіддано, «не у службу, а у дружбу». 
Дружба - відносини, які тримаються на вірності, взаємодопомозі, відвертості й довірі. 
Ігрова вправа «Знайди собі подібного». 
Крок 1. Учасники стають в коло. Ведучий просить їх закрити ваших очі і не розмовляти один з одним. Ведучий прикріплює їм на спини маленькі малюнки (сонечко, хмаринка, квітка, серце і один малюнок грозові хмари). 
Крок 2. Ведучий дає завдання дітям: «знайти собі подібного» і зайняти свої місця за столами. Розмовляти при цьому не можна. 
Крок 3. Діти визначають, за який стіл вони сядуть. 
Крок 4. Ведучий звертає увагу дітей на те, що один учень залишився і задає йому запитання: «Як почуває себе той, хто залишився поодинці, без друзів?». 
Питання для обговорення: 
1. З якими труднощами ви зіткнулися під час виконання цієї вправи? 
2. Ви могли б впоратися без допомоги та підтримки? 
3. Чи ви хочете допомогти світу? 
Ведучий. Ми можемо допомогти світу? Щоб зробити це, ми завжди повинні пам'ятати про усе добре, що в нас є, використовувати це у своєму житті, у своїх словах і вчинках, дарувати добро тим, хто поруч з нами. Довіряти один одному. Надавати допомогу і знати, що ви комусь потрібні. 
(Звучить тихо легка музика). 
Давайте пограємо у гру «Ланцюжок побажань» .
Гра «Ланцюжок побажань». 
(Перший учень кожного ряду отримує картку із зображенням посмішки . За сигналом ведучого діти передають картку на інший кінець ряду. Потім картка повертається назад, але з гарними побажаннями до того, кому вона передається). 
Ведучий. - Вийшло? 
Діти. - Не дуже. 
Ведучий. Важко було? Чому це сталося? Можливо тому, що ми не виявляємо наші найкращі якості кожного дня. Давайте робити це частіше. Тоді ми дійсно зможемо щось подарувати світові. Світ величезний. Кожен з нас є невеличкою частинкою земної кулі. Якщо кожна частинка буде чистою і доброю, то на Землі усе буде чистішим. 
Ми це зараз спробуємо зобразити наочно. 
Гра «Мій внесок у справу миру». 
(На дошці вивішується ватман із зображенням брудного океану. Дітям роздаються аркуші білого паперу у формі маленьких крапельок. Кожному пропонується написати свої побажання, що б він хотів би подарувати світу. Крапельки прикріплюються до зображення океану.) 
Ведучий. Наш океан став набагато чистішим, хоча ще залишилися темні плями. А це означає, що треба і надалі продовжувати дарувати світу добро і усе хороше. У Світі без миру, дружби і взаєморозуміння не прожити. Це повинен розуміти кожен і йти з цією думкою по життю. 
Потрібен мир – тобі й мені 
І всім на світі дітям! 
Не тільки вранці навесні 
Нехай нам сонце світить. 
Потрібен мир, трава в росі, 
Усміхнений нащадок. 
Потрібен мир усім-усім, 
Отриманий у спадок. 
Ведучий. Підсумуємо нашу зустріч. 
- Які результати нашої зустрічі? 
- Як ви почували себе під час роботи? 
- Взаємодія в межах групи допомагала чи перешкоджала вам? 
- Що нового про дружбу і мир ви дізналися у процесі роботи? Чи змінилося ваше ставлення до тих записів, які ви зробили на початку виховної години? 
Пропоную знову дописати початі фрази: 
• Друг це той, хто... 
• Мир - це... 
• З другом я часто... 
• Приятель і друг не зовсім одне й те саме, бо... 
• З другом можна... 
• Я товаришую з… тому що... 
Ведучий. Повернемось  до ваших записів, які ви робили на початку гри (аналізуємо їх та ті думки з якими діти дійшли  на кінець заходу).
Ведучий. Давайте усі разом заспіваємо пісню «Сонячний круг». 
Учасники заходу виконують пісню. Підбиваються підсумки.

October 21, 2015

Мета виховного заходу: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати переконання у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, до своїх батьків; спонукати  учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі.
Обладнання: святково прибрана зала: стіл з вишитою скатертиною, хліб-сіль, калина, рушники на стінах, плакати, ноутбук,  мультимедійний проектор, екран (на якому зображення державних та національних символів).
Тип уроку: година спілкування.
                                                        Хід заходу
Вчитель.  Для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де жи¬вуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки.
1-й учень. 
Що таке Батьківщина?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця.
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск.
2-й учень.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не питай,
Рідніше нам своя святиня,
Аніж земний в чужині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Вчитель. Наша рідна земля, наша Україна. Кожна країна світу обов'язково має свої символи. А що оз¬начає слово «символ»?
Учень.  Символ — це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарю¬вання, історичне минуле, прагнення народу.
Вчитель. У статті 20 (розділ 1) Конституції України записано: «Державними символами Ук¬раїни є Державний Прапор України, Державний Герб, Держаний Гімн України». Символіка — своєрідна візитна картка країни, вона ніби представ¬ляє її, підтверджує її існування.
З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.Виросли сини і розійшлися по світах, прославляю¬чи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім'я Тризуб.Середньому сину мати дала в дорогу блакитно-жов¬тий одяг. Сміливий і сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними вчин¬ками. Люди запам'ятали його і назвали Прапором.А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала йо¬го дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім'я Тризуб.Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.
1-й учень. Герб — розпізнавальний знак держави. На Україні це золотий тризуб на блакитному тлі. Він був родовим знаком Рюриковичів. Згодом карбував¬ся і на срібних монетах Великого князя Київського Володимира Великого. Існує близько сорока версій пояснення тризуба: це риболовний гарпун, вила бога Нептуна, уособлення природних стихій (повітря, во¬ди й землі), а можливо відображено триєдність жит¬тя: батько — мати — дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.
2-й учень. Після проголошення Української На¬родної Республіки в листопаді 1917 року в Києві відбулася спеціальна нарада, в якій взяли участь знавці українського мистецтва, гербознавці. На ній пропонувалися такі символи майбутнього герба Ук¬раїни: архангел Михаїл, козак із самопалом , золоті зорі на синьому тлі, тризуб. Було вирішено зупини¬тися на символі тризуба.
30 серпня 1991 року, після проголошення Акту про незалежність України, був прийнятий Національний Державний герб— золотий тризуб на блакитному тлі.
Знак країни головний —
Це тризубець золотий.
Він — як сонце в небі синім,
В ньому слава, в ньому сила.
В нім священне слово «воля»,
Що рятує від недолі.
Будь же, рідна Україно,
Під гербом цим вільна й сильна.
Хай про тебе в цілім світі
Знають всі: дорослі й діти.
Вчитель. А тепер давайте з'ясуємо, яку роль відігравав прапор у різні часи?
1-й учень. Прапор, як засіб сигналізації, відомий з античних часів. Найчастіше це був шматок ткани¬ни, прив'язаний до списа чи держала і вказував місце збору воїнів. Наші пращури обожнювали пра¬пори, освячували їх і вірили, що вони у воєнний час найсвятіші від усіх ідолів.
Великого розквіту українська символіка набула за часів козацтва. Свої прапори мали полки, курені, сотні. Великий прапор Січі був червоний з арханге¬лом Михаїлом на лицьовому боці й білим хрестом, оточеним золотим сонцем, півмісяцем і зірками на лівому боці. Прапори куренів були малиновими із зображенням архангела Михаїла чи білих хрестів. Було чимало комбінацій кольорів. Наприклад, на червоному полі — жовтий хрест, лиштва — блакит¬на, а по ній — жовті зірки. На іншому — блакитна лиштва і зірки на хресті — білі. Деякі прапори ма¬ли поєднання жовтого і блакитного кольорів. Вико¬ристовувався в прапорах і зелений колір.
Вчитель. А чому саме синьо-жовті кольори є основою прапора?
Учень. Жовтий колір — це колір пшеничного по¬ля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущо¬му на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовто¬гарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.
Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився б хліб? От вам і ще один блакитний колір — колір цариці води.
Вчитель. Сьогодні синьо-жовтий прапор майо¬рить на всіх державних установах України, під ним ходять у моря-океани українські пароплави. Стрімко злітає це полотнище і на різних спортивних змаган¬нях, коли на п'єдестал пошани підіймаються ук¬раїнські спортсмени.
Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промов¬ляючи всьому світу: «Є у світі Україна!»
Синьо-жовтий прапор України —
Це безхмарне небо, синє-синє,
А під небом золотіє нива,
І народ — і вільний, і щасливий.
Прапор, як святиню, любі діти,
Треба шанувати й боронити.
Прапор — символ нашої держави,
Він для всіх ознака сили й слави.
Вчитель. А що означає слово «гімн»?
Учень. Слово   гімн   —   грецького   походження (дослівний переклад —похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності.
Слова національного Гімну «Ще не вмерла Ук¬раїна» написав у 60-х роках XIX ст. відомий ук¬раїнський поет Павло Чубинський, а музику — ком-позитор Михайло Вербицький.
Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, в них сконцент¬рована жива історія народів, їх прагнення до волі.
Своїм корінням гімни сягають глибокої давнини. Спочатку вони виконувалися на честь богів та ге¬роїв. З плином часу гімн став урочистою піснею, яка об'єднувала близьких за духом людей, надихала їх на добрі справи, дарувала наснагу.
Музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Можна сказати, що тоді роль дер¬жавного гімну виконували бойові заклики та пісні, які створювали піднесений настрій перед битвами.
Лине пісня незабутня,
Горда, величава.
В ній — надія на майбутнє,
України слава.
Нею сонце зустрічає
Нашу Батьківщину,
День новий розпочинає —
Сильна, неподільна.
До нових здобутків кличе
Пісня Україну,
А зовуть її велично
Всі Державним Гімном.
Звучить Гімн (слухання фрагмента).
Вчитель.  Крім державних символів,  Україна має ще й народні, поетичні символи. У давнину кож¬не слов'янське плем'я, родина і навіть окрема люди¬на мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, дерева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети.
Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабу¬сина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці — все це наші символи.
Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Ха¬та моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м'ята, мальви цвітуть край вікна...», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада», «Своя ха¬та — своя правда, своя стріха — своя втіха», «Де будь, там будь, а свою хату не гудь», «Де хата не ме¬тена, там дівка не плетена»... Це лиш часточка із не¬меркнучих перлин народної мудрості про отчий дім.
Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.
1-й учень.
Хліб і сіль, рушник — гостинності ознака, Теж культові й обрядові знаки. Чудовий український наш рушник! На щастя, він ще з побуту не зник.
2-й учень.
Є звичай: рушником сватів в'язати, Дорогу молодятам вистеляти. Прекрасні візерунки рушників.
Вчитель. Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей».
І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уяви¬ти без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках — то давні за¬буті символи: ромб з крапкою посередині — засіяна ни¬ва, вазон чи квітка — світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, — знак бе¬регині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де ви¬сять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті — це обереги од усього злого, що може зайти в дім.
Його можна порівняти з піснею, витканою чи ви¬шитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не об¬ходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості.
Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка.
Вчитель. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості. «Хай стелиться вам доля рушниками!»— казали, ба¬жаючи людині щастя.
Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені рос-лини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян — берізка, а в нас — верба, тополя, калина.
Правду каже українське прислів’я «Без верби, то¬полі і калини —нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.
Легенда про калину.
Це було в той час, коли на Русь нападали орди та¬тарські . Одного разу в одному українському селі бу¬ло весілля. На нього прийшло дуже багато вродли¬вих молодих дівчат. І коли весілля було саме в роз¬палі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились.
На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і при¬казок.
Учень. Калина — це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Леся Українка написала драму «Лісова пісня», її героїня ,Мавка, у дні тяжкої зра¬ди, ходила в чорному вбранні. На грудях у неї чер¬вонів маленький пучечок калини. «То кров моя,» — казала Мавка. Тут калина, як символ невгамовної туги за втраченим коханням.
Калина — це пам'ять. Пам'ять про матір, найдо¬рожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих са¬дили калину.
Калина — це і символ про неньку —Україну, свою домівку.
(Звучить пісня «Калина»).
1-й учень.
Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали.
Як символ долі, щастя і краси,
І чистої дівочої коси.
2-й учень.
Її вплітали у вінок дівчата,
Садили кущ калини коло хати:
Очистить і повітря навесні
І знадобиться у зимові дні.
3-й учень.
Бо чай з калини — ліки від застуди.
Шанують цю красуню пишну люди
І лагідно калинонькою звуть,
Цілющий чай і сік калини п'ють.
Вчитель. У поета Юрія Рибчинського та компо¬зитора Ігоря Поклада є гарна пісня — «Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може, та тополя — твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня жу¬равлина», «не стріляй у птаха на світанні , може, то любов твоя остання...» І третя порада:
Не ламай калину коло хати,
Бо вона заплаче, наче мати,
І впадуть на трави на шовкові
Серця сльози колискові.
Не ламай калину, не ламай калину,
Бо вона в житті єдина.
Не ламай калину, не ламай калину —
Краще їй онуків принеси.
Вчитель. Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що, за біблійними легендами, після всесвітнь¬ого потопу виросла на берегах річок та водойм. Ук¬раїнці вірили, що дерево, яке одним із перших вики¬дає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає.
Верба завжди добре впливала на організм людини, рятуючи і дорослих і дітей. А в останню неділю пе¬ред Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:
Не я б'ю — верба б'є,
Не будь сонливий,
До роботи лінивий,
Будь здоров, як вода,
Рости, як  верба !
Учень.
Верба —одвічний символ України,Також відома культова рослина.
Символізує вірність, рідний край,
Любов безмежну, ніби небокрай.
Вчитель.
Крім тих оберегів,  які ми сьогодні назвали, в українського народу є й інші — жито, барвінок, лелеки.
1-й учень.
І жито — також символ України.
Це обрядова, культова рослина,
Це знак добробуту і злагоди в сім
І довгого життя на цій землі.
Народна мудрість стверджує: без жита
Людина не могла б на світі жити.
Тож на достаток і на довгий вік
Тоді, коли новий надходив рік,
Ходили хлопці житом засівати.
І наречених також посівати
На щастя, на добро обряд велів
Цим життєдайним символом полів.
2-й учень.
Барвінок —теж рослина обрядова, Це символ пам'яті і вірності, здоров'я, Краси і вічності, безсмертя, довгих літ, Любові знак —барвінку синій цвіт.
3-й учень.
Лелека —символ щастя і родини, Любові до своєї батьківщини, Добробуту, продовження життя. Надії символ, віри в майбуття.
Та головним оберегом українського народу була Берегиня — жінка-мати. її слово, тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищали від злих сил і давали наснагу. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.
Мама! Найдорожче слово в світі,
Де б не був ти, щоб ти не робив,
Та вона твій шлях завжди освітить
Ніжним серцем, відданим тобі.
В дні сумні, в дні на щастя щедрі
Мама буде у житті твоїм.
Тож живи, як мама, щиро й чесно.
І як мама, лиш добро твори.
Висновок. Отже, ми з упевненістю можемо сказа¬ти, що в українців є багато оберегів, які лікують, прикрашають, оберігають від зла, але найго-ловніший — мама — Берегиня сімейного вогнища, захисниця домашнього затишку. Я дуже хочу, діти, щоб ви пам'ятали: без жінки-матері не було б нас.
Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми — українці, пишаймося цим!